У Львові помолились за полеглих захисників України

Сьогодні, у свято Покрови Пресвятої Богородиці, День захисника України та 76-ту річницю створення Української повстанської армії, у Львові представники влади разом із громадськістю, військовими, рідними і друзями загиблих воїнів та духовенством, спільною молитвою і покладанням квітів вшанували воїнів УПА, Героїв Небесної Сотні та бійців, які загинули на Сході України. Також на Личаківському кладовищі перепоховали вояків УПА, місце поховання яких знайшли у с. Верхня Білка Пустомитівського району.


Спершу запалили лампадки та поклали квіти до Меморіалу невідомому воякові Української повстанської армії, опісля — до могил борців за незалежність України, які спочивають на полі почесних поховань № 67, та загиблих під час бойових дій на Сході України, які спочивають на полі почесних поховань № 76. Відтак священики відслужили чин панахиди за Героями, які віддали своє життя за Україну.

Мер також підкреслив, що особливо важливо — називати речі своїми іменами: не АТО чи ООС, а російсько-українська війна. «Сьогодні ми всі просимо заступництва Матері Божої, щоб ми виграли цю війну. Війни не зупиняються: їх або виграють, або програють. Тут дуже важливо — говорити правду, бо тоді робиш людей сильними. Це не АТО і не Операція об’єднаних сил. Це російсько-українська війна, війна за незалежність. Ми хочемо бути вільними, мати своє гідне життя, а ворог бачить нас поневоленими. Сьогодні біля могили я почув чергове запитання: коли це зупиниться? Я б хотів, щоб ми більше нікого тут не ховали. Дуже важко, коли ховаєш тих, хто молодший від тебе. Я вірю в нашу перемогу. Я вірю в Україну», — додав Андрій Садовий.

«Надзвичайно приємно бути тут, розуміючи, що такі дійства, які тут зараз відбуваються, відбуваються в кожному місті, селищі, населеному пункті нашої держави. Так, біда постукала в кожне місто і селище нашої країни. Біда під назвою «війна». Важко жити в часи змін, а особливо в часи війни. Розумію сказане одним із президентів, що дерево незалежності і свободи має поливатися кров’ю своїх патріотів. Але забагато. Давно вже забагато дерево нашої свободи полите. Але війна триває. Чи даремно? По собі можу сказати, що ні.

Два роки тому, будучи в Києві, маленька дівчинка підійшла до мене і подарувала мені паперове сердечно жовто-блакитного кольору. Подарувала і подякувала. Мама сказала, що вона це сердечко вирізала декілька годин. Потім вони відійшли, і я подивився на те сердечко, і на звороті було написано: «Аня, 7 років, Донецьк». От за таких дітей ми воюємо, щоб вони повернулися до домівок своїх, щоб усі діти, які тікали від тієї війни з Донецької, Луганської областей, з Криму, могли повернутися у свої домівки, у свої школи, побачити своїх сусідів та родичів. Щоб їх не розділяли ні політичні чвари, ні економічні, ні державні. За таких дітей ми, в першу чергу, воюємо і будемо воювати далі", — сказав Віталій Смілка, учасник бойових дій на сході України.

Найпопулярніші новини сьогодні

Сьогодні
більше новин